Інтегрована гештальт-терапія. Контури теорії та практики. Ірвін Польстер, Міріам Польстер

Ця книга довго була прикладом успіху у професійній літературі. Її тиражі розпродувалися, її читали та цитували, їй заздрили. Автори та гештальт-терапія – майже ровесники. Вони "створювали" один одного і один за одного боролися.

Одна з особливостей методу - вміння ставити питання: як зробити так, щоб ясніше ставало ясне; як рухатися до себе, переставши просто рухатися (часто по колу)? Волелюбність методу було його тараном, пафосом. «Enfant terrible» ріс, ставав популярним, мужів, набував респектабельності, старів... Де він зараз? На Заході – у своїй чіткій професійній ніші серед «коротких терапій», ефективних технік, інструментарію психологічного саморозвитку та «пошуків себе».

Втім, коротка терапія, за словами авторів книги, – як було 20 років тому – це лише 2 рази на тиждень та лише 2 роки. На двох неабияких конференціях «Еволюція психотерапії» я був зачарований майстерністю та простотою роботи авторів книги, яка тепер перед вами.

Волею професійних доль, коли ще й думки не було ні про видавничі турботи та радощі, ні про цю книгу, мені довелося чотири роки навчатися гештальт-терапії за програмою Гамбурзького інституту Фріца Перлза.

І зовсім недавно воно було – той час, коли дуже багато хто хотів нас навчати і нам так радісно було вчитися... Гештальт-терапія у нас в країні тільки намагається почати ходити і, на думку деяких, вже трохи навчилася пересуватися.